23 лютого 2018 року в Каразінському університеті розпочала роботу конференція «„Мова/мови“міста та формування ідентичності населення Харкова (кінець XVIIІ — початок XXI століть)».

Захід був поділений на дві секції: «Перехрестя міських ідентичностей» (модератори: доктор філологічних наук Галина Яворська, кандидат історичних наук В’ячеслав Потоцький), в якій висвітлені лінгвістичні аспекти життя міста Харків, етномовна структура його населення, топоніміка та топоніми міста тощо. Секція «Міські наративи та практики їх дослідження» (модератори: доктор історичних наук Дмитро Чорний, кандидат історичних наук Олена Бетлій) включає в себе історичні та соціологічні дослідження міст України, деякі роботи були пов’язані з архітектурною складовою.

Серед цікавих презентацій варто виділити роботу Ірини Снітко та Марини Курушиної під назвою «Автентична й сучасна символіка в архітектурному й культурному просторі міста». Дослідники проаналізували основні аспекти так званого «тексту міста»: вивіски, об’яви, афіші, написи на стінах тощо. «Місто як текст — це накопичувач та генератор нової культури. Це живий організм, який живе за власними правилами», — зазначила Марина Курушина.

Особливу увагу дослідники приділили аналізу графіті, зокрема роботам харківського вуличного художника Гамлета Зіньковського, творіння якого знайомі багатьом мешканцям міста та легко впізнаються, адже кожний малюнок несе в собі певний сенс. Марина Курушина наголосила, що через графіті між людьми відбувається своєрідне спілкування: одна людина створює малюнок або напис, інша приходить і вносить доробки або пише якісь слова, закреслює, знищує. Таким чином місто як текст є динамічним механізмом, що постійно змінюється.

Наприкінці доповіді присутні мали змогу взяти участь у дискусії.