Гулак-Артемовський Петро Петрович >> ХНУ імені В. Н. Каразіна

Ректори університету

Гулак-Артемовський Петро Петрович

*16 (27).01.1790 – †1 (13).10.1865

Філолог, письменник, у Харківському університеті: 1818–1849


Ректор: 1841–1849



Народився в містечку Городище Київської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї священнослужителя. Освіту здобув у семінарії, потім у Київській духовній академії. Не закінчивши академію, у 1813 році почав викладати в приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. У 1817 році переїхав до Харкова і вступив до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки заступництву попечителя Харківського навчального округу графа О. С. Потоцького, затверджений Радою університету лектором польської мови. З 1820 року йому було доручено викладання також російської історії, географії та статистики.

У 1821 році П. П. Гулак-Артемовський здав кандидатський і магістерський іспити, захистив дисертацію на тему «О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней» та отримав ступінь магістра. Через два роки був обраний ад’юнктом російської історії та статистики, у 1825 році — екстраординаним; 1828 року — ординарним професором. У 1831 і 1833 роках — секретар етико-політичного відділення, член училищного комітету при Харківському університеті. З 1841 року до виходу у відставку в 1849 році — ректор Харківського університету.

У 1855 році П. П. Гулак-Артемовський обраний почесним членом Харківського університету. Крім того, з 1818 року він викладав французьку мову в Харківському інституті благородних девиць, а з 1827 року також керував навчальною частиною Полтавського інституту благородних девиць.

З 1817 року почав друкуватися в журналі «Український вісник», де були опубліковані його переклади Руссо, Мільтона, Горація та інших. Як письменник отримав популярність своїми байками. Ввів в українську літературу жанр романтичної балади. Його кращі твори українською мовою написані в дусі естетики просвітницького реалізму. Належав до числа засновників «Українського журналу». Член Московського товариства аматорів російської словесності, Королівського товариства друзів науки у Варшаві.