Науково-дослідна лабораторія розвитку особистості

Навчальна лабораторія психології розвитку створена у 2010 році на факультеті психології і є структурним підрозділом кафедри загальної психології факультету психології.

Лабораторія психології розвитку створена для:

  • впровадження в навчальну роботу зі студентами та аспірантами факультету психології системи дослідницької та науково-методичної роботи з проблем розвитку особистості;
  • організації, координації, накопичення та розповсюдження інформації з проблем психології розвитку людини, зокрема системи розвивального навчання;
  • ознайомлення студентів та аспірантів факультету психології з сучасними навчальними технологіями, програмами, методиками тощо за тематикою лабораторії.

Головна мета лабораторії психології розвитку полягає у підвищенні якості освіти студентів та аспірантів факультету психології як майбутніх фахівців теоретичного та прикладного профілів шляхом інформаційно-методичного супроводу навчального процесу та виконання студентами практичних робіт.

Напрямки роботи лабораторії:

  • Створення бібліотеки (електроної та паперової) з історії психологічних розвивальних технологій, зокрема, системи розвивального навчання В. В. Давидова–Д. Б. Ельконіна (Харківська школа).
  • Створення бібліотеки (електроної та паперової) з педагогічних інновацій та технологій в Україні, Росії та інших країнах.
  • Розробка методичних та науково-методичних посібників з психології розвитку студентів і школярів.
  • Розробка нових програм психологічних тренінгів, розвивальних занять, діагностичних методик тощо за тематикою лабораторії.
  • Розробка програм з психологічного моніторингу розвитку особистості та пізнавальних процесів у різних освітніх системах.

Співробітниками лабораторії видано два навчально-методичних посібника для студентів-психологів та практичних психологів у системі освіти: «Развитие личности в развивающем образовании» (під ред. О. К. Дусавицького, Є. В. Заїки, І. О. Зуєва), «Диагностика развития личности младшего школьника» (під ред. О. К. Дусавицького, М. В. Розен (Удовенко)).