Власний сайт: http://www-physics.univer.kharkov.ua/

Історія

Історія фізичного факультету починається з часу відкриття у 1805 р. Харківського університету.

Однією з кафедр відділення фізичних і математичних наук була кафедра теоретичної та експериментальної фізики. Першим її завідувачем став серб А.І. Стойкович - блискучий лектор, серед вихованців якого був і В.С. Комлишинський, що очолив кафедру фізики в 1813 р. Він першим захистив докторську дисертацію з фізики в університеті, протягом 35 років проводив навчальну і просвітню діяльність.

Перші дослідження, тісно пов'язані з практичними питаннями, почав петербуржець В.І. Лапшин, до якого перейшло завідування об'єднаною кафедрою фізики і фізичної географії в 1839 р. Він вперше здійснив електричне освітлення деяких вулиць м. Харкова, провів знамениті публічні гальванічні досвіди, працював над проектом міського водопроводу.

Потім кафедрою завідували знову випускники Харківського університету: Ю.І.Морозов (1864-1867 р.р.), праці якого відносилися до питань фізичної географії і метеорології, А.П. Шимков (1867-1899 р.р.) і А.К.Погорелко (1900 р.).

З 1880 р. на кафедрі фізики працював Н.Д. Пильчиков, також випускник Харківського університету. Це був талановитий учений, новатор, прекрасний лектор. Він опублікував близько 50 робіт з різних областей фізики, поєднуючи у своїх працях експериментальний підхід з теоретичним. Н.Д. Пильчиков став одним з перших дослідників Курської магнітної аномалії, неодноразово представляв університетську науку на міжнародних конференціях.

З 1904 р. на чолі кафедри стояв випускник Казанського університету О.П. Грузинцев, що займався суспільною діяльністю, читав публічні лекції по фізиці, написав курси експериментальної і теоретичної фізики, надрукував велику кількість наукових праць.

Нарешті, з 1914 р. по 1921 р. эавідуючим кафедрою був блискучий учений і організатор науки Д.А. Романський - випускник Петербурзького і Берлінського університетів, що заснував першу наукову школу радіофізиків у Харківському університеті.

З 1914 р. протягом 5 років на кафедрі фізики працював Т.П. Кравець, визначний учений, випускник Московського університету. Поряд з науково-педагогічною роботою він займався значною організаційною діяльністю, був широко освіченим фізиком, чудовим лектором, займався історією фізики.

Таким чином, за весь дореволюційний період розвитку фізики в Харківському університеті лише В.І. Лапшин, Н.Д. Пильчиков, А.П. Грузинцев, Д.А. Рожанський і Т.П. Кравець залишили помітний слід у науці. У той же час викладання загального курсу фізики велося на дуже високому рівні, були введені спецкурси, фактично з'явилися спеціалізації з різних напрямків фізики. Якщо в 1805 р. кафедра складалася з чотирьох чоловік (завідувач, його помічник - ад'юнкт, доглядач кабінету й інструментальний майстер), то у 1916 р. вона нараховувала вже, крім лаборантів, 13 співробітників.

Підйом фізичної науки в Харківському університеті почався з відновлення університету в 1933 р. Після періоду реорганізації вузів новий університет був створений на базі Фізико-хіміко-математичного інституту і Педагогічного інституту профосвіти, що були прямими спадкоємцями старого Університету.

З 1 жовтня 1933 р. відновив роботу фізико-математичний факультет, деканом якого став український фізик професор А.В. Желеховський - автор першого підручника з курсу загальної фізики українською мовою . Він же був одним з керівників ініціативної групи харківських фізиків і безпосереднім учасником створення в м. Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ). З цього часу до складу фізичного відділення фізмату входили вже чотири кафедри.

Кафедру експериментальної фізики очолював проф. А.В. Желеховський. У 1935 р. на факультет прийшов проф. Л.Д. Ландау, що незабаром став на чолі цієї кафедри. Почавши свою діяльність з викладання курсу загальної фізики, він приступив до читання свого знаменитого курсу теоретичної фізики. У цей період вийшов перший тім "Механіка" (написаний разом з Л. М. Пятигорським) і був завершений другий тім "Статистична фізика", написаний у співавторстві з Є.М. Ліфшицем. Л.Д.Ландау стимулював розвиток досліджень з теоретичної фізики в університеті. Завдяки його інтуїції і широті наукових інтересів, наукова тематика охоплювала найбільш актуальні питання фізики, відрізняючись конкретним зв'язком з експериментальними дослідженнями. Зусиллями Л.Д. Ландау була створена Харківська школа фізиків-теоретиків.

У 1940 р. з кафедри експериментальної фізики виділилася кафедра загальної фізики, яку очолив доц. А.С. Мільнер. Тут були продовжені дослідження магнітних явищ і велося викладання фізики для нефізичних спеціальностей університету.

Кафедрою теоретичної фізики спочатку завідував проф. Л.В. Розенкевич - представник ленінградської школи фізиків, що прибув у м. Харків з першою групою майбутніх "уфтинців", надрукувавший разом з Л.Д. Ландау й Є.М. Ліфшицем задачник з теоретичної фізики. У 1936 р. з'явилася спеціалізація "теоретична фізика". З 1940 р. кафедрою керував проф. О.І. Ахиєзер, а в період 1943-1944 р.р. - професор В.Л. Герман. У 1944 р. ця кафедра була розділена на дві: кафедру статистичної фізики і термодинаміки очолив проф. І.М. Ліфшиць, а кафедру теоретичної ядерної фізики - проф. О.І. Ахиєзер.

На чолі кафедри магнітних вимірів стояв проф. Д.С. Штейнберг, під керівництвом якого велися дослідження феромагнітних матеріалів. У 1935 р., після раптової смерті Д.С. Штейнберга, кафедру очолив проф. Л. В. Шубников, що перетворив її з метою підготовки фахівців із кріогенної техніки і проведення досліджень надпровідників. Через те вона стала кафедрою твердого тіла. З 1937 р. її очолив проф. Б.Я. Пінес, який перейменув ії в кафедру фізики твердого тіла, націлену на вивчення металів і сплавів.

Завідувачем кафедри електромагнітних коливань, перейменованої в 1939 р. в кафедру технічної фізики, був проф. А.А. Слуцкін, учень Д.А. Рожанського. Під його керівництвом велися дослідження механізму й умов одержання могутніх електромагнітних коливань дециметрового діапазону, розроблялися методи дозиметрії. Після смерті А.А. Слуцкіна з 1950 р. кафедрою керував доц. В.К.Ткач.

Створення УФТІ вплинуло на розвиток фізики в Харківському університеті. З його виникненням відбулася зміна навчальної, наукової й організаційної роботи в підготовці кадрів фізиків, головним споживачем яких став цей інститут. Багато вчених цього інституту почали викладання фундаментальних і спеціальних курсів студентам університету, а викладачі університету взяли активну участь у роботі його лабораторій. Це дозволило за допомогою прекрасної матеріальної бази УФТІ розширити наукові дослідження в університеті, розгорнути підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації. Разом з Л.В. Шубниковым, Л.Д. Ландау, Є.М. Ліфшицем, І.М. Ліфиицем, О.І. Ахиєзером, Л. В. Розенкевичем і Б.Я. Пінесом в університет прийшли І.Я. Померанчук, А.К. Кікоін, А.С. Компанієць, М. Руеман, К.Д. Синельников, А.К. Вальтер, В.С. Горянський, Є.С.Боровик та інші, що стали гордістю вітчизняної науки.

У період 1937-1941 р.р. були захищені 3 докторські і 13 кандидатських дисертацій, що перевищувало кількість захищених дисертацій за період 1805-1917 р.р. Завдяки бурхливому розвитку науки в 30-і роки Харківський університет перетворився в один із кращих учбово-наукових центрів з фізики.

Під час Вітчизняної війни в евакуйованому в м. Кзил-Орду університеті фізика була представлена тільки однією кафедрою, керованою проф. К.Д. Синельниковым, але наукові дослідження на ній інтенсивно продовжувалися в різних галузях фізики.

Після війни різко зросли потреби у фізиках, у зв'язку з чим на фізико-математичному факультету у 1948 р. засновано відділення ядерної фізики, а в 1952 р. був створений радіофізичний факультет. Перехід університету в новий будинок дозволив до 1962 р. перетворити фізико-математичний факультет у три факультети: фізичний, механіко-математичний і фізико-технічний. З цього часу починається новий період у житті фізичного факультету, виникають нові наукові напрямки, кафедри і лабораторії.

Незважаючи на відтік фахівців-фізиків у знов створені науково-дослідні інститути (ФТІНТ, ІРЕ, НВО Монокристалів), наукові школи факультету продовжували розвиватися, поповнюючи відділи нових установ і традиційного споживача - УФТІ молодими кадрами випускників фізичного факультету. Усупереч формальним перешкодам, фізичний факультет намагався підтримувати самі тісні контакти з академічними інститутами, залучаючи до викладання і керівництва науковою працею студентів і аспірантів провідних спеціалістів з цих установ на умовах сумісництва і погодинної оплати.

У 1962 р. фізичний факультет складався вже з 6 кафедр.

Самою великою була кафедра експериментальної фізики, яку очолював майбутній чл..-кор. НАН України В.Г. Хоткевич (він же був першим деканом фізичного факультету, а пізніше став ректором університету) . Взаємодія з ФТІНТ привела до того, що в 1979 р. з кафедри на базі відповідної спеціалізації виділилася кафедра низьких температур, керована нині проф. М.О. Оболенським. Після смерті В.Г. Хоткевича, у 1983 р. кафедру експериментальної фізики очолив проф. В.М. Андронов, а з 2002 р. нею керує проф. В.П. Лебедєв.

На чолі кафедри статистичної фізики і термодинаміки стояв академік І.М. Лівшиць - продовжувач широко відомої наукової школи фізиків-теоретиків, соратник Л.Д. Ландау. Основним науковим напрямком кафедри була теорія конденсованого стану. У 1968 р., після смерті Л.Д. Ландау, І.М. Ліфшиць був запрошений на його місце в ІФП АН СРСР. З тих пір кафедрою завідували його найближчі учні і співробітники: Л.С. Гуліда (1969-1973 р.р.), І.І. Фалько (1973-1979 р.р.), Л.Є. Паргаманик (1979-1981 р.р.), В.В. Ульянов (1981-1993 р.р.). В ті роки на кафедрі працювали також відомі теоретики: М.І. Каганов, А.М. Косевич, М.Я. Азбель, Е.А. Канер, В.М. Цукерник, В.Г. Пісчанський, Д.Г. Долгополов, В.І. Пересада, В.П. Галайко, В.І. Герасименко, А.В. Свидзинський. З 1979 р. у ця кафедра стала називатися кафедрою теоретичної фізики, оскільки на той час вона готувала фахівців і проводила наукову діяльність практично з усіх розділів теоретичної фізики. В 1993 р. кафедру очолив проф. О.М. Єрмолаєв.

Кафедра фізики твердого тіла очолювалася проф. Б.Я. Пінесом. Це був великий учений, з ім'ям якого зв'язане створення школи експериментаторів в галузі фізики твердого тіла, фізичної теорії спікання, нових методів рентгено- і електронографичних досліджень. Після смерті Б.Я. Пінеса в 1968 р., кафедрою на протязі багатьох років керував його учень проф. А.Ф. Сіренко. З 1994 р. її очолює проф. 3.З. Зиман.

Кафедрою загальної фізики завідував академік Є.С.Боровик. Після його смерті кафедру очолювали спочатку доц. А.С. Мільнер, потім проф. І. В. Смушков, з 1981 р. нею керував проф. Ю.А. Попков, після смерті якого в 2001 р. йому на зміну прийшов проф.. О.Г. Андерс.

З'явилося ще дві кафедри фізичного профілю: кафедра фізичної оптики на чолі з професором І.М. Шкляревським, що передав у 1991 р. завідування проф. В.К. Милославському; і кафедра фізики кристалів, що створив проф. Я.Є. Гегузин, якою з 1988 р. керує доц. В.І. Кібець.

Ще дві кафедри ввійшли до складу фізичного факультету: кафедра вищої математики, що очолювали доц.. З.С. Агранович, а потім - доценти В.К. Дубовой і Ю.М. Дюкарєв, і кафедра астрономії на чолі з академіком М.П. Барабашовим, а з 1978 р. - проф. Ю.В. Александровим.

Факультет та його підрозділи

На факультеті навчається 430 студентів і аспірантів. Серед професорсько-викладацького складу та науковців факультету понад 30 докторів наук, професорів і 70 кандидатів наук, доцентів.

Фізичний факультет – великий навчальний, науково-дослідний і науково-методичний центр підготовки фізиків в Україні. До його складу входять: кафедра експериментальної фізики; кафедра вищої математики; кафедра загальної фізики; кафедра теоретичної фізики; кафедра фізики низьких температур; кафедра фізики твердого тіла; кафедра фізики кристалів; кафедра фізичної оптики; кафедра астрономії; науково-дослідні та науково-методичні лабораторії; унікальна гелієва зріджувальна станція; механічні майстерні.

Фізичний факультет тісно співпрацює з провідними академічними інститутами м. Харкова – ННЦ ХФТІ НАН України, ІРЕ ім. О.Я. Усикова НАН України; має філії кафедр у ФТІНТ ім. Б.І. Вєркіна НАН України, НТК ″Інститут монокристалів″ НАН України. На факультеті проводяться міжнародні наукові конференції, присвячені фізичним явищам в твердих тілах; щорічно проходять конкурси студентських наукових робіт, студентські наукові конференції тощо. Співробітники, аспіранти і студенти фізичного факультету проводять спільні наукові дослідження та проходять стажування у провідних наукових закладах України та за кордоном, зокрема в університетах Ексетера (Велика Британія), Бохума, Дуйсбург-Ессена, Мюнстера (Німеччина), Мінеаполіса (США).

Напрями наукових досліджень

На фізичному факультеті працюють провідні вчені, під керівництвом яких, зберігаючи усталені традиції та наукові школи, проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження з різних проблем теоретичної й експериментальної фізики з використанням сучасних методів досліджень і комп’ютерних технологій. Представниками всесвітньо відомої наукової школи Ландау-Ліфшиця розробляється квантова теорія наносистем, створюється теорія нелінійних явищ у твердих тілах. Активно досліджуються порошкові наноматеріали, які складають основу пристроїв для надщільного магнітного запису; сучасні проблеми надпровідності; електронні властивості нормальних металів; оптичні ефекти у нанорозмірних металевих плівках; механізми масопереносу в дефектних кристалах; закономірності пластичної та надпластичної деформації і руйнування металів і сплавів тощо. Дослідження у галузі фізики біоматеріалів стали підґрунтям для створення імплантаційних матеріалів, які успішно впроваджуються в клінічну практику.

На кафедрі астрономії, яка плідно співпрацює з НДІ астрономії університету та РІАН НАН України, проводяться наукові дослідження з вивчення властивостей зірок, поверхонь космічних тіл, проблеми астероїдної небезпеки та позаземних ресурсів; здійснюється дистанційне зондування Землі і планет, яке пов’язане з вирішенням екологічних проблем людства.

Студентське життя

Фізичний факультет відомий не тільки фундаментальною освітою, але й прекрасними студентськими традиціями. Візитною карткою фізичного факультету вже багато років є святкування Дня факультету (ДФ), в рамках якого проходять прес-конференція викладачів зі студентами, факельна хода до джерела у Ботанічному саду та Великий концерт гостей та хазяїв.

Напрями фахової підготовки

Підготовка фахівців відбувається за двохступеневою системою протягом 5 років (денна форма навчання). Перші чотири роки навчання – здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня ″бакалавр″ за напрямом підготовки 6.040203 ″Фізика″; ще один рік – навчання за освітньо-професійними програмами ″спеціаліст″, ″магістр″ за однією з трьох спеціальностей: 8.070101 ″фізика″, 8.070102 ″фізика твердого тіла″, 8.070105 ″астрономія″. У 2008 р. на фізичному факультеті відкрито нові спеціалізації, пов’язані з актуальними проблемами сучасної фізики: ″Магнетизм нанорозмірних систем″, ″Фізика нанокристалів та наноструктур″, ″Космічна інформатика″.

Фахові видання

На факультеті видається Вісник Харківського національного університету, серія "Фізика".